Пропоную читачам блогу ознайомитися з працям Джека Голдстоуна американського соціолога.
Нижче подане посилання на російський переклад праці «К теории революции четвертого поколения» опублікований в журналі «Логос».
Ця робота вибрана не випадково із доробку, бо питання змін та їхнього якнайшвидшого досягнення дуже актуальне для України.
Учений аналізує революції, повстання та масові акції непокори, розділяючи суспільство на три страти: держава(правитель, чиновництво і т.п.), еліта(великий бізнес, духівництво, політична опозиція) та простий народ. Кожна з цих складових має свої інтереси та стани і тільки при певному співвідношенні їх можливі повстання та революції.
Які умови для виникнення конфліктів? Голдстоун вважає, що здорові у військовому та фіскальному відношенні держави, які користуються підтримкою згуртованої еліти, в цілому невразливі для революцій знизу. Зубожіння народу та масове невдоволення ведуть лише до песимізму, пасивного спротиву і депресії, якщо тільки обставини, які переживає держава та еліта не навіюють думку про те, що реально добитися змін. Легітимність держави в очах еліти та народу базується на уявленні про її справедливість та ефективність. Хоча би одна із цих складових повинна існувати. І в разі відсутності обох реальні зміни.
Які умови стабільності? 1) Опанування державою достатніх фінансових та культурних ресурсів, щоб вирішувати поставлені перед нею завдання, виконання яких очікується елітами та групами населення; 2)якими є еліти єдиними чи розколотими; 3)зв’язок протестної опозиційної еліти з народними групами.
Що ми маємо в Україні?
Зараз державу уособлюють «донецькі», які контролюють та представляють всі гілки влади, включаючи і ЗМІ. На чому ґрунтується феномен їхнього повернення до влади? Справедливий – це не той прикметник, що ставиться поруч із регіоналами, натомість «ефективний» їхнє слово. Ефективний лідер, ефективна коаліція. Саме експлуатуючи, міф про ефективність Партія Регіонів та Янукович, зокрема, перемогли помаранчевих, які ніколи не були ефективними та втратили всі рештки віри у їхню справедливість. Держава, як влада зараз монолітна. Процес розколу в партії ще не відбувся, різні угрупування змагаються за владу, але ще ніхто з них не переміг. Та й після грошового голоду у вигляді прибуткових посад апетити ще не настільки роздуті. Але це справа часу.
Еліта. Як такої в Україні не існує протягом всього періоду незалежності. Великий бізнес, церква залежать або самі є владою. Громадські діячі, науковці та незалежні журналісти невідомі широкому загалу і не мають ресурсів для пропаганди своїх ідей. Особливість України в тому, що на чолі змін завжди стояли колишні чиновники, які були позбавлені влади. Тобто функцію еліти виконували в Україні чиновники, викинуті за борт державної влади. Президенти Кучма, Ющенко, Янукович побули спочатку прем’єр-міністрами. Саме спадковості держави(чиновництва), ми зобов’язані позитивному факту - мирній передачі влади, та негативному факту - відсутності змін.
Найпростіше визначитися з народом в Україні, за винятком невеликого проміжку часу 05-07 років реального зростання доходів, він - бідний. Тому в разі, коли влада буде неефективна, а опозиційні еліти готові, радо стане причепом у справі революції.
На основі вищезазначеного для досягнення зміни влади потрібно:
По-перше, зосередити головні зусилля на демонстрації неефективності влади. Головна тема: підвищення цін на газ та продукти; допоміжні: підвищення пенсійного віку, виплата Україною компенсації Росукренерго, заповзання в боргову яму з боку МВФ, роздутість та «донецкість» чиновницького апарату. Донести та переконати народ буде нескладно, так як Янукович , Азаров та ПР утілюють с собі найгірші риси «совкового» стилю мислення та поводження: неспроможність осягати нові ідеї, ненависть до інтелектуалів та прагнення оточувати себе посередностями й підлабузниками, безініціативність, лиш частково прикриту страусячими черевиками, годинниками Ролекс та костюмами від Бріоні та Луї Віттон.
По-друге, потрібно балотуватися на місцеві вибори найнижчої ланки(обласний та міський рівень фактично заблоковані для незалежних кандидатів новим законодавством) представникам громадських організацій та здобувати владу на місцях. Знов же таки використовуючи гасло неефективності влади. На виборах вищих рівнів доведеться голосувати за опозиційні партії, примирившись з їхнім зрадництвом та лакейством. Головне завдання сформувати прошарок опозиційної еліти місцевого рівня, який дуже знадобиться під час майбутнього конфлікту з теперішньою владою.
По-третє, безпосередньо перед конфліктом , потрібно заручитися підтримкою, відсторонених від влади внаслідок внутрішніх суперечок, чиновників та бізнесменів, але відвести їм допоміжну роль.
P.S. Для прихильників різного виду поділів України варто зазначити тезу Голдстоуна, що кількісний аналіз конкурентних гіпотез привів до заперечення думки про те, що етнічний склад сам по собі служить головною причиною насильства, навпаки до політичної боротьби призводять такі фактори, як економічна конкуренція та застій в економіці. Тому я вважаю, що експлуатація етнічних, регіональних та мовних розбіжностей є недоцільною.
В наступній статті буде розглянуто вплив зовнішніх факторів, механізми залучення громадян до революційних подій та часовий аналіз їх можливого виникнення в Україні.
Найвідоміша праця Голдстоуна Revolution and Rebellion in the Early Modern World
Лисенко Олександр
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92.1){kind=small}
